Михайло Олександрович Мартинюк-Клімчук
Михайло Олександрович Мартинюк-Клімчук народився 31 липня 1981 року в селищі Глеваха. Після закінчення школи, пройшов строкову службу у Збройних Силах України. Здобув вищу освіту в Інституті харчових технологій у місті Києві. Працював на різних підприємствах, зокрема на меблевій фабриці.
Михайло мав світлий розум і золоті руки — міг удосконалити, відремонтувати та полагодити будь-що. Був щирим, відкритим, з тонким почуттям гумору. Він був справжнім патріотом України, щиро любив рідну землю.
У 2023 році Михайло Мартинюк-Клімчук мужньо доєднався до лав Збройних Сил України. Брав участь у звільненні міст і сіл на сході країни, неодноразово перебував у найгарячіших точках фронту. Ніколи не скаржився на труднощі, з честю та гідністю виконував свій військовий обов’язок.
Михайло Олександрович служив оператором безпілотних літальних апаратів відділення взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних систем 2 аеромобільного батальйону.
Та попри жагу до життя та віру в Перемогу України, 25 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання Михайло отримав поранення, несумісні з життям. Його життєвий шлях, шлях справжнього Воїна, обірвався…
Останнім земним шляхом загиблого Героя проводжали друзі, односельці та побратими в рідній Глевахівській громаді.
Під час церемонії прощання голова громади Володимир Петренко наголосив:
«Ми маємо пам’ятати, якою ціною нам дається ще один прожитий день. Дочки й сини української землі віддають за нього найдорожче, що мають — своє життя. Вічна пам’ять загиблим! Пам’ятаймо: Герої не вмирають — вони вічно живуть у наших серцях».
Державний Прапор, як символ України, якій вірно служив Михайло Олександрович Мартинюк-Клімчук, від імені Верховного головнокомандувача Збройних Сил Президента України було вручено рідному брату Героя – Андрію.
Світла пам’ять та низький уклін Михайлу Мартинюку-Клімчуку, який віддав життя за незалежність та свободу рідного краю...
