Світла пам'ять Захиснику України Валентину Юрійовичу Муравському
Сьогодні Глеваська громада попрощалась з хоробрим Захисником України, який понад усе прагнув захистити свою родину і рідну землю.
Валентин Юрійович Муравський народився 28 червня 1979 року в селі Глухівці на Вінниччині. Закінчив місцеву школу, а згодом здобув освіту у Львівській комерційній академії.
Свій професійний шлях він пов'язав із будівництвом — справою, яку щиро любив і якій присвятив багато років життя.
Його знали як відповідального фахівця, доброго господаря, людину, яка вміла не лише організувати роботу, а й власноруч виконати найскладніші завдання.
Для рідних, друзів і колег Валентин був надійною опорою. Добрий, щирий, безвідмовний, він завжди знаходив час, щоб допомогти тим, хто цього потребував. Людина слова і діла, чесна, принципова, із загостреним відчуттям справедливості. Він не звик мовчати, коли йшлося про правду, і завжди відкрито висловлював свою позицію.
Валентин Юрійович мав багато планів на майбутнє, любив життя, мріяв про мирну, сильну та успішну Україну. Його патріотизм проявлявся не в гучних словах, а в конкретних вчинках.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації, Валентин не зміг залишитися осторонь. Попри стан здоров'я, який дозволяв не проходити військову службу, та можливість отримати бронювання як цінний і незамінний спеціаліст, він свідомо обрав інший шлях. Наполегливо відновив свої військово-облікові документи, самостійно знайшов військовий підрозділ і домігся права стати до лав Збройних Сил України.
Після проходження базової загальновійськової підготовки склав Військову присягу на вірність Українському народові та був призначений стрільцем-зенітником зенітно-ракетного девізіону. Його служба вимагала високого професіоналізму, витримки та мужності, адже щодня була пов'язана з небезпекою і великою відповідальністю.
Валентин добровільно погодився взяти участь у спеціальній операції на Курському напрямку — одній з найскладніших ділянок бойових дій.
10 березня 2025 року поблизу н.п. Махновка Курської області, під час виконання бойового завдання із стримування ворога, життя Валентина Юрійовича Муравського обірвалося.
Він залишився вірним Військовій присязі до останнього подиху. До кінця виконав свій військовий обов'язок, захищаючи Україну, її свободу та право нашого народу жити на власній землі.
Під час церемонії прощання Державний Прапор України — символ держави, яку Валентин Юрійович віддано захищав, — від імені Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, Президента України, було вручено дружині Валентина Юрійовича.
Поховали мужнього Воїна на кладовищі в селі Мархалівка.
Світла пам'ять про Валентина Юрійовича назавжди житиме в серцях рідних, побратимів, друзів і всіх, хто знав його як чесну, мужню та порядну людину.
