Він зробив свій вибір — залишитися українцем і захищати Україну!
Володимир Миколайович Максимов народився 20 лютого 1969 року в селі Пушкіно Джанкойського району АР Крим. Тут закінчив місцеву школу, згодом здобув освіту в політехнічному технікумі м. Феодосія.
Майже 40 років працював професійним водієм. Створив родину, виховав чотирьох доньок. У вільний час любив риболовлю, захоплювався реставрацією автомобілів.
Після окупації Криму Володимир відмовився отримувати паспорт із російським громадянством. Виїхати з півострова було непросто та зрештою він дістався до родичів у Путрівці. А далі зробив наступний крок — добровольцем пішов захищати Україну.
Володимир брав участь у тяжких бойових діях на Запорізькому напрямку, згодом був переведений на Дніпропетровщину. Побратими згадують його як людину, на яку можна було покластися, яка не уникала відповідальності та виконувала поставлені завдання.
13.08.2026 року в районі м. Нікополь Дніпропетровської області, під час виконання бойового завдання перестало битися серце справжнього патріота України.
Під час чину похорону Глеваський селищний голова Володимир Петренко наголосив, що втрата Захисника це завжди біль для всієї громади. Саме тому відповідальність громади полягає у тому, щоб пам’ятати полеглих, підтримувати їхніх близьких і не послаблювати допомогу військовим, які продовжують захищати Україну.
Державний Прапор України як символ держави, яку мужньо захищав Володимир, було вручено його рідному братові Олександру.
Світла пам’ять Герою, який до остатнього залишився вірний військовій присязі та обов’язку захищати Україну.
