20 лютого — День Героїв Небесної Сотні
Сьогодні Україна восьмий рік поспіль ушановує пам'ять Героїв Небесної Сотні.
Ці дні лютого 2014 року стали днями масових розстрілів — найтрагічнішим періодом Революції гідності.
Пам'ятаємо кожного зі 107 героїв — синів і дочок України, які загинули під час протестів. Наймолодшому з них було 17, найстаршому — 82.
У цей день вважаємо за обов'язок окремо згадати героїв нашого краю — Фастівщини.
Андрій Саєнко народився 1962 року, жив у місті Фастові. Під час Євромайдану був бійцем Сьомої сотні Самооборони Майдану та учасником Самооборони Фастова. Загинув 20 лютого від кульового поранення. Разом з групою інших протестувальників прикривав відхід основної частини майданівців під час першого наступу на позиції «Беркуту» того дня. Отримав смертельне поранення о 9:08 на пішохідному переході біля готелю «Україна». Андрій був активним громадським діячем, учасником Помаранчевої революції 2004 року та Податкового Майдану 2010 року. Без його піклування лишилися два сини, дружина і матір. Посмертно Герой України.
Олександр Царьок народився 1959 року в смт Калинівці (за іншими даними — у місті Василькові). З перших днів і до загибелі був на Майдані, належав до захисників Першої сотні. 20 лютого Олександр ішов у першій шерензі активістів, відтісняючи беркутівців від барикад. Загинув біля Жовтневого палацу. Лікарі виявили зламані ноги, руку, ребра та три кульових поранення — два в живіт і одне в груди. Без батька лишилися п'ятеро дітей. Посмертно Герой України.
Віктор Швець народився 1955 року, мешкав у селі Гатному. Був уже на пенсії. 18 лютого ввечері пішов на Майдан, як сам казав, захищати молодь. О 23:00 подзвонив сім'ї і сказав, що з ним усе добре. А вже о 04:00 його дружині подзвонили й повідомили, що він загинув. У морзі смерть зафіксували близько першої ночі. Спочатку його зареєстрували як міліціонера, бо мав при собі посвідчення пенсіонера міліції, але все ж з'ясувалося, що він був одним з майданівців, про що пізніше повідомила його дочка. Мав кілька вогнепальних поранень у грудну клітину. Посмертно Герой України.
Вони разом із сотнями тисяч інших вийшли на вулиці, щоб відстояти своє право на гідність, честь і право всієї країни на демократичний вибір.
Вони не хотіли бути героями. Просто не могли стояти осторонь, залишатися байдужими.
Пам'ять про загиблих потрібна живим. Згадуючи про Героїв Небесної Сотні, ми згадуємо про те, що свої переконання треба захищати. А інколи — бути готовим віддати за них життя. Це робить наші ідеали справді цінними та важливими, а життя — гідним.
