30 серпня — Міжнародний день жертв насильницьких зникнень
У цей день наш обов'язок ще раз звернути увагу світової спільноти на злочини проти людяності, скоєні росією під час повномасштабного вторгнення до України.
30 серпня щороку світ відзначає Міжнародний день жертв насильницьких зникнень. На жаль, для України це не просто дата, а реальність для тисяч сімей, чиї родичі стали жертвами насильницьких зникнень. Про це розповів Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець:
Що означає «насильницьке зникнення»? Це не просто відсутність інформації, це завжди викрадення, незаконне затримання, утримання у незаконних в'язницях чи фільтраційних таборах, тортури, позасудові страти та приховування та знищення тіл загиблих.
Точну кількість таких випадків наразі в Україні підрахувати неможливо. З моменту повномасштабного вторгнення практика насильницьких зникнень стала однією з розповсюджених методів залякування громадян на новоокупованих територіях.
Насильницькі зникнення стали «визітівкою» російської політики в Чечні, починаючи з 1999 року жертвами стали від трьох до п'яти тисяч людей. Це саме і практикувала російська федерація всі вісім років на території окупованих Донеччини та Луганщини, а також на Кримському півострові.
Після 24 лютого 2022 року тільки на Херсонщині зафіксовано 303 випадки насильницьких зникнень, 121 особу було звільнено або вдалось звільнити, вбита одна людина, і доля ще 181 людини залишається невідомою. І це інформація, яка нам відома на сьогодні.
Про випадки насильницьких зникнень, які практикуються у фільтраційних пунктах на Донеччині та Луганщині, вже є цілі дослідження, окупанти продовжують відкривати такі пункти і далі: в Запорізькій області, на території окупованої Херсонщини та Криму.
Україна після початку збройного конфлікту у 2014 вже за рік, у червні 2015 року, ратифікувала Міжнародну конвенцію про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, у 2018 році Верховною Радою України було прийнято профільний закон «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин». Моїм Офісом буде проведено моніторинг виконання цього закону у 2022 році.
Родини зниклих безвісти повинні отримувати всебічну підтримку від держави, включно із допомогою встановити правду про обставини зникнення і місцезнаходження розшукуваної особи.
Ми щоденно приймаємо такі звернення від родин, щотижня маємо зустрічі із родичами військовополонених, цивільних заручників та зниклих безвісти. І ви можете звертатися до Офісу Уповноваженого з таких питань.
Держава повинна домогтися того, щоб доля кожної людини, постраждалої внаслідок війни була відомою, якою б ця правда не була — це і є наш обов’язок.
