Сьогодні 9 днів, як загинув наш Захисник Євген Захарченко, з яким Глевахівська громада прощалась 26 січня. Біль не вщухає... Йдуть найкращі...
Віддати шану Воїну, зібрались рідні, друзі, сусіди, побратими, добровольці ДФТГ, представники селищної ради, знайомі та незнайомі люди... Несли квіти... Плакали... Зустрічали Героя на рідній землі, стоячи на колінах...
Захарченко Євген Олександрович народився 21 грудня 1997 року в селі Мархалівка, тут ріс, виховувався, вчився в Мархалівській школі, дорослішав. Пішов навчатися в Київське вище професійне училище деревообробки.
З дитинства мав багато захоплень. Україна була для нього понад усе! В його душі вирувало загострене відчуття справедливості, правди, волі, любові до родини та Батьківщини. Він ще зі школи загартовував себе, адже близько до серця прийняв події 2014 року, що в Україні війна, і, можливо, доведеться захищати свій дім, родину, своє село та рідну Україну. Тому з початку повномасштабного вторгнення Євген разом з друзями одним з перших став на захист рідного села, потім боронив Київщину у складі ТРО міста Києва, поповнивши лави ЗСУ відвойовував окуповані території на Сході України...
Євген мав численні нагороди, серед яких відзнака «За оборону Києва та Київської області», орден «Єдність та воля», а нещодавно отримав нагрудний знак командувача Об’єднаних Сил ЗСУ «За мужність та звитягу» ІІІ ступеня.
24 січня 2024 року життя Євгена трагічно обірвалося. Йому виповнилося 26 років...
Багато спогадів лунало про Євгена... Запальний, веселий завжди усміхнений. Женя неймовірно любив життя. Він був гарним товаришем, завжди приходив на допомогу. .Відкрита, чесна, справедлива людина. Як би страшно й тяжко часом не було, але він з честю й гідністю виконував свій військовий обов’язок.
Прощальні слова висловив голова громади Володимир Петренко: «Сумує громада за нашим Захисником, за Євгеном. Женя ріс хорошим, з відкритою душею та серцем хлопцем. Його поважала молодь, поважали старші. Про Женю залишаться тільки світлі спогади.
Багато хто забувся, що сьогодні йде війна. І ми сьогодні вкотре бачимо, яка ціна кожного нового дня… Наш святий обов'язок пам'ятати про це...»
У пам'ять про полеглого Воїна пролунав військовий салют. Державний Прапор України військові передали мамі Євгена, як символ мужності Воїна та відданості рідній державі.
Вклоняємось батькам, що виховали таку прекрасну людину, Захисника своєї Батьківщини. Щиро співчуваємо сім’ї Євгена, його близьким, друзям, побратимам! Нехай спочиває з миром наш Герой. Царство небесне!
Закликаємо згадати Євгена добрими спогадами – віддати шану його світлій пам’яті
