Саєнко Андрій Олександрович
Захищаючи незалежність та територіальну цілісність України, загинув житель селища Зелений Бір, командир аеромобільного відділення Саєнко Андрій Олександрович 1988 р. н.
На початку війни Андрій вступив до Добровольчого формування Глевахівської громади, у серпні 2022 року був призваний до Збройних Сил України та перебував на посаді командира аеромобільного відділення батальйону однієї із військових частин. Життя Героя обірвалося 10 серпня під час мінометного обстрілу біля н. п. Роботине Запорізької області. Він до останнього подиху залишався вірний військовій присязі та рідній країні.
Церемонія прощання із загиблим захисником Андрієм Саєнком відбулась 17 серпня 2023 року в селищі Зелений Бір.
Живим коридором з прапорами, квітами, сльозами на очах, стоячи на колінах жителі Зеленого Бору зустріли загиблого захисника України — Андрія Саєнка.
Провести Героя в останню путь вийшло майже все селище — родичі та друзі, сусіди та знайомі Андрія, побратими з добровольчого формування, представники селищної ради.
З прощальною промовою виступив селищний голова Володимир Петренко:
«Андрій був чуйною, доброю людиною, хорошим товаришем, прекрасним сином. У мене немає слів, які можна було б сказати рідним і близьким, щоб утамувати їх біль. Дай вам Бог сили витримати це горе. Низький уклін Андрію та всім синам і дочкам, які віддали своє життя за нашу неньку-Україну!».
Після прощання з Андрієм у його рідному селищі траурний кортеж вирушив на батьківщину його матері. Церемонія прощання продовжилася в Спасо-Преображенському кафедральному соборі м. Біла Церква.
Побратим Андрія урочисто вручив його матері Державний Прапор України як символ держави, якій вірно та до кінця служив Андрій.
Поховали воїна під трикратний залп салютної команди на Алеї Слави Сухоярського кладовища в м. Біла Церква. Його ім'я завжди буде написане з великої літери серед інших героїв нашої держави.
Нехай його жертва та героїзм стануть прикладом для наступних поколінь! Ми пам'ятаємо. Ми поважаємо. Ми пишаємося.
Вічна пам'ять і слава Герою!