Глеваська громада попрощалась з полеглим Захисником України Юрієм Валерійовичем Дабіжею
Сьогодні жителі Глеваської громади провели в останню путь полеглого Захисника України Юрія Валерійовича Дабіжу, який хоробро захищав рідну землю та до останнього залишився вірним військовій присязі та обов’язку перед Батьківщиною.
Юрій Валерійович Дабіжа народився 21 квітня 1980 року в м. Олександрія Кіровоградської області. Дитячі та юнацькі роки провів у рідному місті. Тут закінчив загальноосвітню школу. Ще з раннього дитинства не міг встояти на місці був дуже енергійним: шукав, конструював, ремонтував та постійно прагнув пізнавати щось нове.
Пізніше закінчив Харківський національний університет радіоелектроніки.
У 2002 році переїхав до Києва, де розпочав трудову діяльність зі збирання меблів, а згодом працював інженером-конструктором у сфері проєктування та виготовлення меблевих виробів. Розробляв і реалізовував власні проєкти. З 2009 року мешкав у селищі Глеваха.
Чуйна та відкрита, щира людина, завжди на позитиві, був надійним плечем для друзів, завжди приходив на допомогу, міг віддати останнє. Був незламним оптимістом.
Навіть коли всі бачила темряву Юрій бачив шпарину світла. Любив мріяти, читати книжки, все робив для родини.
Під час повномасштабного вторгнення отримав повістку і став до лав Збройних Сил України з 1 червня 2024 року.
Юрій Валерійович пройшов навчання та був направлений у 152-гу окрему єгерську бригаду ім. Симона Петлюри – з’єднання Сухопутних військ ЗСУ.
Мужньо виконував свій військовий обов'язок як навідник 1 розвідувального відділення розвідувального взводу.
Захищав Батьківщину на Донеччині, на Покровському напрямку, де тривають запеклі бої по стриманню ворога. Де наші Воїни тримають оборону в тяжких бойових умовах, під постійними обстрілами, коли годинами не можна вийти з бліндажу. Юрій тримав стрій, не здавався.
7 вересня 2024 року з честю та гідністю разом зі своїми побратимами прийняв останній бій з переважаючими силами ворога поблизу села Лісівка Покровського району Донецької області... Життєвий шлях хороброго Воїна, яким був Юрій обірвався, перестало битися серце справжнього Героя України.
Під час чину похорону голова Глеваської громади Володимир Петренко, висловив щирі співчуття родині, близьким полеглого Героя та наголосив: «Час боротьби триває, ми маємо бути сильні та згуртовані в прагненні зберегти якомога більше життів наших Захисників та Захисниць та щоденно їм допомагати. Пам’ятайте якою ціною нам дається кожен день життя на рідній землі…»
Державний Прапор, як символ України, яку вірно захищав Юрій Валерійович Дабіжа, від імені Верховного головнокомандувача Збройних Сил Президента України було вручено дружині Героя.
Поховали Юрія Валерійовича на кладовищі в селі Мархалівка.
Вічна слава і пам’ять сину української землі, який не шкодуючи себе, захищав родину, громаду, рідну Україну…
