Сергій Олександрович Зінковський
Сергій Олександрович Зінковський народився 2 січня 1988 року. З дитячих років був цілеспрямованим та енергійним. Після закінчення школи, поступив до Васильківського будівельного технікуму. Здобувши фах, був уважним та сумлінним працівником.
Позитивний, веселий, завжди міг знайти слово підтримки та підставити плече для близьких людей. Щирим серцем він згуртував навколо себе багато друзів.
Коли російський ворог ступив на українську землю, Сергій не зміг стояти осторонь. Одним із перших став на захист рідної Батьківщини. Мужньо виконував військовий обов’язок як водій-електрик 3 екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 2 батальйону безпілотних систем.
Сергій був справжнім патріотом, разом з побратимами мужньо захищав кордони у найгарячіших точках на сході України. Завжди був готовий підтримати і допомогти побратимам, які разом з ним щитом стояли на шляху ворога.
Сергій Олександрович був зразком для Захисників Батьківщини. Отримав відзнаку «Золотий Хрест» за складні бої під м. Бахмут та нагрудний знак «Слава – Честь – Гідність – Мужність».
21 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання по відбиттю військової агресії російської федерації поблизу с. Сенькове Куп’янського району Харківської області серце хороброго Героя зупинилось назавжди…
Під час чину похорону голова Глеваської громади Володимир Петренко висловив щирі слова співчуття родині Сергія та зазначив: «Доземний уклін всім Захисникам і Захисницям, які воюють за незалежність та свободу рідного краю….
Герої не вмирають – вони назавжди в наших серцях…
Ми завжди пам’ятатимемо тих, хто віддав життя за вільне майбутнє наших дітей.»
Державний Прапор, як символ України, яку вірно захищав Сергій Олександрович Зінковський, від імені Верховного головнокомандувача Збройних Сил Президента України було вручено дружині Героя.
Поховали полеглого Захисника на кладовищі у с.Мархалівка.
Пам’ять про Сергія Зінковського навіки в серцях жителів Глеваської громади…
Захищаючи Україну, він захищав кожного з нас…
Вічна Слава Герою!
