Сьогодні жителі Глеваської громади попрощались з мужнім Героєм, Андрієм Валентиновичем Дубецьким
Сьогодні Глеваська громада провела останньою земною дорогою мужнього Захисника, який віддав життя за незалежність рідної української землі.
Андрій Валентинович Дубецький народився 25 січня 1983 року в селі Мархалівка. Закінчив місцеву школу, згодом — професійно-технічне училище. Пройшов строкову службу у Збройних Силах України.
За відповідальність, добросовісність, а головне — повагу до військової справи, Андрія Валентиновича запросили продовжити службу.
Перший військовий контракт Андрій підписав у 2002 році, другий — до 2010 року.
Він мріяв здобути вищу освіту та стати професійним військовим або фахівцем цивільної справи, тому не зупинився на досягнутому. Паралельно з проходженням військової служби вступив до Національного авіаційного університету та успішно його закінчив.
Андрій завжди був там, де найважче. Тому, коли у 2014 році розпочалася війна, він став на захист держави.
Тоді ще було незрозуміло, наскільки довгим і важким стане цей шлях. Але Андрій розумів головне — не можна залишатися осторонь, коли Батьківщина потребує захисту. Він брав участь у тяжких боях — спочатку зі стримування ворога, а згодом і зі звільнення півдня України.
Після завершення контракту Андрій повернувся до цивільного життя. Працював на різних підприємствах. Любив життя, цінував дружбу та завжди тримав слово.
З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації добровільно став до лав Збройних Сил України.
Виконував військовий обов’язок у складі 117-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Спочатку брав участь у тяжких боях на Харківському напрямку — у стримуванні ворога та звільненні української землі. Після стабілізації бойової ситуації на Харківщині підрозділи бригади були направлені на Покровський напрямок, де й нині тривають одні з найважчих боїв.
Разом зі своїми бойовими побратимами, ризикуючи власним життям, Андрій гідно захищав українську землю.
Андрій Валентинович був надійним другом, вірним побратимом і людиною сильного духу. Своїм прикладом надихав та підтримував побратимів.
Такі люди не говорять гучних слів про героїзм — вони просто до кінця виконують свій обов’язок.
13 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу н. п. Воздвиженка Покровського району Донецької області, у запеклому бою, життєвий шлях нашого Захисника обірвався. Перестало битися серце справжнього Героя України.
Під час церемонії поховання голова Глеваської громади Володимир Петренко наголосив:
«Пам’ятаємо про кожного з наших полеглих Героїв і маємо не забувати, якою тяжкою ціною дається кожен день відносно спокійного життя…
Вічна пам’ять Андрію…»
Державний Прапор — символ України, яку вірно захищав Андрій Валентинович Дубецький, від імені Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, Президента України, було вручено батькам Героя.
Поховали мужнього Воїна на старому кладовищі в селі Мархалівка.
Вічна слава та пам’ять Герою!
