Жителі Глеваської громади провели останнім земним шляхом мужнього Героя Миколу Вікторовича Рябого, жителя села Крячки
Сьогодні жителі Глеваської громади попрощались з хоробрим Героєм, який захищав Україну ціною власного життя.
Микола Вікторович Рябий народився 18 травня 1978 року в місті Києві.
Після закінчення школи здобув професійно-технічну освіту. Пройшов строкову військову службу у повітряно-десантних військах, де сформувались його витримка, сила характеру та вміння гідно долати труднощі.
У цивільному житті працював водієм вантажного транспорту, автокрана, а також водієм у парку Адміністрації Президента України. У будь-якій справі проявляв відповідальність, наполегливість та високий рівень самовідданості.
Втім, найбільш красномовно про людину свідчать не професійні здобутки, а її ставлення до інших. Микола Вікторович був щирою та небайдужою людиною, завжди готовою підтримати, допомогти та підставити плече тим, хто цього потребував. Для друзів і близьких не шкодував ні часу, ні сил.
У червні 2024 року Микола Рябий став до лав 152-гої окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри. Саме у складних фронтових обставинах особливо проявились його мужність, надійність та вірність побратимству. Він був людиною честі, на яку могли покластися інші.
Війна стала важким випробуванням, але Микола Вікторович свідомо обрав шлях Захисника України. Попри небезпеку та надзвичайну складність бойових завдань, не уникав відповідальності та завжди залишався поруч із побратимами.
Брав участь у забезпеченні проведення Курської операції, яка мала важливе значення для стримування ворожих наступальних дій. Навіть у найважчі моменти говорив прості, але сильні слова: «Я побратимів не кину». Цим словам він залишився вірним до останнього подиху.
25 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Селидове Покровського району Донецької області, у ході зіткнення з переважаючими силами противника, Микола Вікторович загинув, прикриваючи відхід поранених побратимів. Він віддав найдорожче — власне життя, рятуючи інших.
Свій останній бій прийняв як справжній Воїн — мужньо, гідно та самовіддано.
Пам’ять про Миколу Вікторовича Рябого житиме у серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто його знав. Разом із невимовним болем залишається і глибока гордість за людину, яка не злякалась, не відступила та до кінця залишилась вірною військовій присязі, своїм побратимам і Україні.
Державний Прапор — символ України, яку вірно захищав Микола Вікторович Рябий, від імені Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, Президента України, було вручено доньці Героя.
Поховали мужнього Воїна на кладовищі в селі Березенщина по вул. Бузкова.
Вічна Слава та Шана Герою!
